Бібліотека КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 9 Луцької міської ради"

Літературна вітальня "Поетична квітка України"

Літературна вітальня "Спочатку було слово"

Літературна вітальня "Під мурами твердині"

Літературно-музична композиція до 160-річчя від дня народження І.Франка

«ВЕЛЕТ З ПОГЛЯДУ ВІЧНОСТІ»

Учитель:

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Читець:

Твоїм будущим душу я тривожу,

Від сорому, який нащадків пізних

Палитиме, заснути я не можу.

Читець:

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,

І слово вдать, що в хвилю ту блаженну

Вздоровлює й огнем живущим буха!

Читець:

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,

Що міліони порива з собою,

Окрилює, веде на путь спасенну!

Читець:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Читець:

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Читець:

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,

Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,

Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.

Учитель:

Такими словами міг звертатись до нас з вами тільки геній. Саме з цих слів почав Пролог до знаменитої поеми «Мойсей» І.Франко. Але наше знайомство з Франком починалось зовсім з іншого

Надійшла весна прекрасна

Многоцвітна, тепла, ясна,

Мов дівчина у вінку...

Саме так, із веснянок – таких світлих, радісних сповнень життя.

Герасимчук:

Ще щебече у садочку соловій

Пісню любую весноньці молодій,

Ще щебече, як віддавна щебетав,

Своїм співом весну красную вітав.

Кисляк:

Та не так тепер в садочку, як було:

Вечір в маю, співом все село гуло,

По вулиці дівчатонька, наче рій,

На вишеньці висвистує соловій.

Учитель:

А улюблений усією дітворою «Лис Микита» - один з перших спогадів, що з легкістю проник у вашу дитячу душу.

Справді, тільки геній міг говорити нарівних і з філософами і з дітьми.

Цьогоріч ми відзначаємо 160-річчя від дня народження І.Я.Франка. Творчість І.Франка – це ціла академія. З багатющої творчості митця запозичує сьогодні секрети багатотисячний загін письменників України і світу. Від смерті Т.Шевченка ніхто з українців не зажив більшої слави на Україні, ніж І.Франко. Важко знайти у світовій літературі творця, яким був син галицького коваля.

Багатогранність Франка більш ніж дивовижна. Поет і прозаїк, драматург і перекладач, публіцист і сатирик, літературний критик і редактор, журналіст і видавець, філософ і економіст, фольклорист і етнограф, антрополог і етнолог, мистецтвознавець і педагог, політичний діяч, пропагандист.

ІІ. Оголошення теми і мети заходу.

Учитель:

А Сьогодні ми розкриємо для себе велич життєвого і творчого шляху І. Франка. Митця, що проклав нові шляхи в культурі Слова… Вченого-гуманітарія світового масштабу. Мислителя і суспільного діяча. Провісника нашої державності.

ІІІ. Сприяння і засвоєння нового матеріалу.

1.Дивимося на світлини Івана Франка і «Перед нами – дійсно феноменальна людина, до якої важко підібрати аналогічну фігуру в інших літературах світу» Академік Олександр Білецький писав про нього:

Михайло Коцюбинський згадував:

«Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, енергійно зачерчена борода. Рудувате волосся покірно пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить - і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло і ясно від світла його очей, а мова здається не словом, а сталлю, що б’є о кремінь і сипле іскри.

Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!» Художник Ю. Данькевич.

«Велика ніжність у поведінці, лагідний м’який голос та особлива вразливість на людську недолю - оце риси, що їх мав цей великий чоловіколюбець».

2. Розповідь вчителя

Ніхто ніколи про нього, Івана Франка, не скаже таких слів, як сказав він про Тараса Шевченка у відомій «Присвяті», що починається отими словами, котрі так часто тепер повторюємо: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури».

Обидвох доля переслідувала, скільки могла, обидвом не шкодувала страждань. Обидвом «найкращий і найцінніший скарб» доля дала лише по смерті - «невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».

Його, Івана Франка, назвуть Вічним революціонером неспокійного людського духа, Каменярем поступу, Титаном думки і Титаном праці і врешті - українським Мойсеєм.

Не вважав себе таким:

… Я не геній,

Я звичайний чоловік.

Я для геніїв грядущих

Поле дикеє орав.

І. Франко був нашим Мойсеєм, провідником нашої державності, прихильником національно-визвольних рухів інших народів, прикладом колосальної національної праці для всіх людей доброї волі на Землі. Зробив для нашої нації все, що міг, поруч із Шевченком.

Іван Франко - соціокультурний феномен, позначений величезною багатогранністю.

Хто ж він, Іван Франко,- талант чи геній?

Учитель:

Отже, через ознайомлення з життям та творчістю письменника вам необхідно змалювати образ митця як живої людини.

Щоб дослідити дане питання в переддень нашого уроку ви отримали індивідуальні та групові завдання, які й передбачали дослідження життєпису І.Я.Франка. Для детальної роботи з теми ви будете працювати з робочим тематичним зошитом «Літературний путівник «І.Я.Франко – титан праці».

Отож, запрошую вас у цікаву подорож.

Нагуєвичі. Серпень. Двадцять сьомий день.

На хуторі, що звався Слободою,

Малий Іван із кузні тата взяв огень

І в світ поніс могутньою ходою.

Звучить українська народна пісня. Мати і малий Івась.

Малий Іван (ходить по сцені, роздумуючи):

Мамо, чому сонце маленьке, коли казали, що воно велике?

- Чи в небі вирізана така маленька дірка, і через те не видно цілого сонця?

- Про що шепоче листя на осиці?

- Про що розмовляють між собою лісові звірі?

(сідає в глибині сцени)

Продовжує звучати пісня

Малий Іван:

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я;

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя.

«Мамо, голубко! - було, налягаю. -

«Ще про Ганнусю, шумильця, вінки!»

«Ні, синку, годі! Покіль я співаю,

Праця чекає моєї руки».

Співає

Малий Іван:

У долині село лежить,

Понад селом туман дрижить,

А на горбі край села

Стоїть кузня немала.

А в тій кузні коваль клепле,

А в коваля серце тепле,

А він клепле та й співа,

Всіх до кузні іззива.

У батьковій кузні я слухав розповіді селян про тяжку працю, злидні та неврожаї, бачив нужденних заробітчан з Борислава. У дитячу душу глибоко западало побачене й почуте. Тут ще малим хлопцем зрозумів я, як тяжко живеться простому люду, тут я дізнався, що є пани й бідняки, вперше усвідомив, що за кращу долю треба боротися.

Малий Іван Франко (зі свічкою в руках):

«На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь... Се огонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі».

Учитель:

Вогонь батькової кузні зігрівав душу великого письменника все його нелегке життя, цей вогонь, світло ніс Іван Франко рідному народові своєю творчістю, своїм талантом.

(малий Іван виходить зі сцени)

Вашій увазі пропоную 3-х хвилинний науково-популярний фільм «Іван Франко». Переглядаючи фільм, вам необхідно заповнити таблицю «Життєпис І.Я.Франка».

Проект «Франко - казкар»

Дорослий Франко:

Я ще з дитинства любив казки.

І дійсно це так, це безмежна країна, яка досі не має своєї наукової карти.

Бо у народі кажуть: «Брехнею світ пройдеш, але назад не вернеш». Мій батько привчав нас чітко відрізняти великі справи від брехні.

20 казок про тварин я об’єднав спільним заголовком у збірку «Коли ще звірі говорили».

Учитель:

Читає наша Галочка;

Тихенько будьте, цить,

Хай казочка прочитана

Весь час у нас гостить.

«Фарбований лис»

Автор:

Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Скільки разів гонили його стрільці, цькували хортами нічим не могли його доканати. Лис Микита сміявся собі з них, обминав усілякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав.

Лис:

Що ви собі думаєте! Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто курку вкраду.

Звірі:

Ет, не говори дурниць!

Лис:

От побачите, і в блоху не перевернуся, і не розірвуть мене.

Автор:

Але цим разом бідний Микита таки помилився.

Не встиг він добігти до базару, коли йому назустріч біжить Пес, з іншого боку набігає другий, а там бачить третього...

Щастя мав, що щез у діжі з синьою фарбою.

Урятований, але як?!

Лис:

- Що це таке?

- Та невже це я? Невже це моя шерсть, мій хвіст

Автор:

Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього. Та й пішов до лісу.

Звірі:

Он там! Он там... Ой страшне ж! Ой та й люте ж!

Лис:

Любі мої! Не бійтеся мене! Приступіть ближче.

Ведмідь:

А ти хто такий?

Лис:

Приступіть ближче!

Я – цар звірів Остромисл.

Усі (плещуть в долоні):

Ой господи! Так це ти маєш бути нашим царем?

Лис:

Так, дітоньки, так.

Ведмідь:

Побіжу, принесу тобі діжечку меду!

Вовк:

А я заріжу тобі овечку та телятко!

Кабан:

Треба нарити картоплі, моркви та всякої городини.

Усі:

Слава, слава нашому мудрому Остромислові, найсправедливішому з царів.

Лис:

Ой, як гарно! Аж душа мліє! Який я щасливий! Дзяв-дзяв-дзяв!

Всі вражено замовкають

Ведмідь:

Так це ж лис!

Ах, брехуняка!

Вовк:

Ах ти ж, ошуканець! Хай його, лови!

Учитель:

Сучасні мультиплікатори долучилися до творчості Франка. Створили 5-ти серійний повчальний мультфільм з глибоким змістом, адже епіграфом до нього взяли слова Т.Шевченка:

Слова та голос більше нічого,

А серце б’ється, ожива, як їх почує.

Демонстрація уривку з мультфільму

Ведуча:

Іван Франко був завзятим етнографом. Збирав і записував багато матеріалів з уст народу: казки, пісні, приповідки, порівняння, заклинання, різні обряди і не лише в Нагуєвичах, але й у сусідніх селах, у Дрогобичі, на Івано-Франківщині.

Звучить фоном романс «Ой ти дівчино, з горіха зерня»

Сам письменник любив співати. Франко співав приємним баритоновим голосом, співав зовсім просто і природно, проте його спів чомусь глибоко зворушував.

Продовжується фоном романс «Ой ти дівчино, з горіха зерня»

Учитель:

Як бачите, Франко жив для людей, для їх світлого завтра. Найкращим доказом всенародної любові до Великого Каменяра є 12 мільйонів його книжок, які читають і вивчають мільйони людей.

Франко – це гігантська бібліотека світу, 50 томів творів. І це найкращий йому пам’ятник.

Учився я в Дрогобицькій гімназії. Учився найкраще від усіх дітей. Тут дуже полюбив книжки і став переконаним на все життя книголюбом. Мав власну бібліотеку, яка нараховувала 500 томів українських і зарубіжних письменників.

Франко – гімназист.

Книжку я любив понад усе в світі. З «Кобзарем» Т.Г.Шевченка не розлучався ні вдень, ні вночі. За 3 дні вивчив «Кобзар» напам’ять, міг майже дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя. У цей же час перекладаю твори античних авторів Софокла, Еврипіда.

Закінчив я гімназію 1875 року за підтримки вчителя Грине Гаврилика.

Дорослий Франко:

Першим твором був вірш «Великдень на смерть батька». Написав я його 1865р.

Наприкінці навчання вірші, драми, переклади складали декілька грубих зошитів, але публікуватися я не поспішав.

Тільки коли став членом редакції студентського часопису «Друг» вперше опублікував в 1874 році вірш «Народна пісня», а 1875 р. повість «Петрії і Довбущуки».

Учитель:

Обставини життя І.Франка були надзвичайно складними. Три арешти й ув’язнення довелось пережити Франкові, злиденним було життя його родини. Але ніщо не могло зламати його сили, його духу, його любові до свого народу. Одна за одною виходили збірки його творів.

Його працездатності могли б позаздрити навіть найзатятіші книгомани і вчені 16-18 годин на добу за письмовим столом з олівцем у руці і обов’язково поруч з книгою та найріднішою людиною – дружиною Ольгою Франко.

Вона стала берегинею родини Франків. Сини Андрій, Тарас, Петро та донька обожнювали сімейні свята,іменини, на які Ольга випікала запашний пиріг з іменем винуватця свята.

А на Різдво готувались найсмачніші галичанські страви та виконувались записані усією сім’єю почуті щедрівки та колядки.

Ведуча:

Франкові пісні – це тиха зажура і спалах сердець, що кохають, це жмутки зів’ялого листя, що летять – осипаються над чиєюсь долею.

Фольклорна постановка (за столом сидить родина Франка, дівчата співають щедрівок, заходять до господи.)

Франко:

Мій дім завжди був відкритий для друзів та знайомих. Серед гостей ціла кагорта тогочасної української інтелігенції Григорій Величко, Леся Українка, Соломія Крушельницька, Осип Маковей. Одразу після одруження з Ольгою Хоружинською Я досить часто приймав гостей і допомагав бідним студентам.

Ольга:

Повидло, джем, варення? Іван Якович називає мене майстринею – конфітюр. Треба ще насмажити малинового варення, яке дуже любить Франко. А от дітям Андрію, Тарасу, Анні, Петру до смаку іменний пиріг.

Учитель:

Кухня Франкового дому унікальна тим, що це кухня сімейного дому, яка спонукає всіх членів сім’ї до процесу приготування їжі. Діти Франка продовжили родинну традицію. Анна Франко зафіксувала рецепт іменинного пирога, а Петро Франко опублікував книгу з рецептами Франкової кухні.

Проект «Франко-прозаїк»

Учитель:

Прозові твори І.Франко написав у колі своєї родини, серед простих селян, робітників. Це одне із найвидатніших явищ української класичної літератури. За тридцять три роки він написав близько ста десяти різних прозових творів: повістей, оповідань, нарисів.

Франко:

Матеріали для своїх творів я черпав безпосередньо із життя або із цілком достовірних документальних джерел. Не раз справжні події служили мені основою для написання творів. «Ті «непридатні» образи – іменно не витвір моєї фантазії, а взяті мною живцем, майже дослівно чи то з усних оповідань очевидців... або з друкованих пам’ятників».

Франко:

З теплим сердечним почуттям з батьківською любов’ю я писав про дітей. Так виникли оповідання, героями яких є сільські діти. Ці оповідання постали на основі моїх власних спогадів про дитинство, років навчання в сільській і міській школах і мають автобіографічний характер.

Це «Малий Мирон», «Олівець», «Історія Кожуха», «Мій злочин», «У кузні», «Під оборогом».

Я захоплювався минулим свого народу. Так виникла історична повість «Захар Беркут».

Учениця:

Читаючи повість І.Франка «Захар Беркут», ми ніби занурюємося в захопливий світ історії наших пращурів, уболіваємо за героїв, щиро співчуваємо їм, переймаємося їхніми непростими рішеннями, осуджуємо загарбників і зрадників, учимося мудрості. Осягнути художній світ повісті нам допомагають майстерно використані автором діалектизми, історизми, архаїзми.

Повість І.Франка сповнена патріотичних почуттів, її позитивні герої мудрі й розважливі, сповнені поваги до батьків і предків, до громади, вірні у дружбі й коханні, сповідують загальнолюдські морально-етичні цінності. А це було й завжди буде актуальним – за всіх часів й для всіх народів.

Інсценізація уривку з повісті «Захар Беркут»

Проект «Актуальність творів Франка»

Сторінка «Поезія, окрилена музикою».

Учениця:

Ім’я Великого Каменяра – співця боротьби за людське щастя і волю, оточене в нашій країні великою любов’ю і пошаною. Його поезії покладені на музику.

Степовий написав свою «лебедину пісню» - солоспів на текст І.Франка «У долині село лежить». Крім Степового написали солоспіви Золотарьов, Людкевич, Надененко, хорові твори – В.Борисов, М.Вериківський, А.Кос.-Анатольський, Ю.Мейтус, А.Штогаренко.

Вірш «Чим пісня жива» покладений на музику В.Кирейком.

У 1898р.С.Людкевич написав хор кантатного типу з симфонічним оркестром «Вічний революціонер». Це був перший твір великої форми і водночас перша спроба втілення поезії Каменяра у вокально-симфонічному жанрі. Також написав кантату «Наймит» у 1941р.: симфонічну поему «Каменярі» в 1926р. – музика говорила людською мовою, була в повному розумінні піснею без слів.

Учениця:

Сучасна молодь захоплена поезією Франка. Багато віршів стали сучасними естрадними піснями.

Вашій увазі пісня «Човен», музику написали учасники гурту «Один в каноє».

Пісня «ЧОВЕН»

Проект «Іван Франко – поет»

Учитель:

Поетична творчість відзначається високою емоційністю, сміливістю думки, глибиною осмислення дійсності, багатства художніх засобів. Серед поетичних збірок найвідомішими є «З вершин і низин», «Зів’яле листі», «Мій ізмарагд», «Із днів журби».

Франко:

Я думав про людське братерство нове,

І думав, чи в світ воно швидко прийде?

І бачив я в думці безмежні поля:

Управлена спільним трудом, та рілля

Народ годувала щасливий, свобідний.

Чи сеж Україна, чи се край мій рідний,

Обдертий чужими і світом забутий

Так се Україна, свобідна, нова!

І в мойому серці біль втишувавсь лютий.

Учениця:

Вона так гарна, сяє так

Святою, чистою красою.

І на лиці яріє знак

Любові, щирості, спокою.

Вона так гарна, а проте

Так нещаслива, стільки лиха знесла

Що квилить лихо те

В її кождійській пісні стиха.

Учитель:

Поезії Івана Франка – це неповторні перлини, що стали піснями, це бальзам для серця, це радість життя...

Важливим внеском в музичну франкіану стала кантата М.Скорика «Весна».

Дивувалась зима

Чом се тають сніги,

Чом леди присли всі

На широкій ріці?

Дивувалась зима:

Чом так слабне вона,

Де той легіт бересь,

Що теплом пронима?

Дивувалась зима:

Як се скріпла земля

Наливаєсь теплом,

Оживає щодня?

Рад би я, весно, в весельшії нути

Радісним співом вітати тебе,

В твоїй красі ненаглядній втонути,

Злятись з тобою, забути себе.

Рад би я яструбом плавать в блакиті,

Травкою ніжною п’ятись з землі,

Хвилею бурхать о скали розбиті,

Мушкою гратись в вечірнім теплі,

Вмерти, з життя розплистися на волю,

В рідній землиці спочити від сліз,

Щоб не чуть в серці пекучого болю,

Людської муки не бачити скрізь!

Весно, що за чудо ти
Твориш в моїй груди?
Чи твій поклик з мертвоти
Й серце к жизні будить?

Всюди чую любий глас,
Клик життя могучий…
Весно, вітре, люблю вас,
Гори, ріки, тучі!
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров'ю рад
Ваше горе змити.
А що кров не зможе змить,
Спалимо огнем то!
Лиш боротись значить жить…
Vivere memento!

Проект «Іван Франко – науковець-перекладач»

1. Вступне слово вчителя

Працюючи над творчістю Франка ми зробили для себе велике відкриття. Він знав 14 мов і був чудовим перекладачем.

Пояснюючи своє звернення до скарбів чужих літератур, І. Франко в передмові до збірки «Поеми» (1899) писав: «Коли правда те, що головне знання поезії в тім лежить, що вона розширює нашу індивідуальність, збагачує душу такими враженнями й почуваннями, яких вона не зазнала би у такій силі і ясності, то думаю, що передача чужомовної поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації.

Внесок І.Франка у справу перекладання важко переоцінити. Приділяючи перекладам не менше уваги, аніж власній творчості, письменник не тільки дав українцям величезну бібліотеку перекладної літератури (за якою можна вивчати історико-культурний та мистецький поступ), а й заклав наукові підвалини українського сучасного перекладознавства.

1-й учень-дослідник.

Ще в початковій школі письменник навчився читати й писати польською та німецькою мовами. Знання цих мов удосконалював у Дрогобицькій гімназії. Знання іноземних мов Іван Якович широко використовував у своїй творчій праці. Німецькою написав багато наукових робіт, перекладав цією мовою поезії Т. Г. Шевченка, українські народні пісні.

2-й учень-дослідник.

Навчаючись у гімназії, І.Франко добре опанував і класичні мови: старогрецьку та латинську. Латинською та грецькою володів так добре, що ще учнем гімназії читав в оригіналі Гомера, Софокла, Горація, Овідія. Знання цих мов І. Франко поглиблював у Львівському університеті, де слухав лекції з класичної філософії. Латинську і грецьку мови складав на екзамені на докторат у професора Ягіча.

3-й учень-дослідник.

Чималий внесок Іван Франко зробив у сходознавстві як поет-перекладач. У 1912-1913 рр. Переклав більш як сто віршованих уривків зі збірки арабських казок «Тисяча і одна ніч».

4-й учень-дослідник.

Численні високохудожні переклади І. Франка з французької мови свідчать, що знав він її бездоганно, хоч в автобіографічному оповіданні «Гірчичне зерно» писав, що навчився тієї мови «від біди геть пізніше у 80-х роках».

Іван Франко: велегранність таланту.

• Поет (11 прижиттєвих збірок).

• Прозаїк (10 повістей і романів, майже 100 творів малої прози).

• Драматург (понад 10 драм).

• Мовознавець (знав 14 мов).

• Громадський діяч (очолював філологічну секцію НТШ).

• Історик літератури (монографія «Нарис історії українсько-руської літератури»).

• Перекладач, автор переспівів.

• Науковець (доктор наук).

• Фольклорист, етнограф (400 пісень, 1800 коломийок).

• Політик (у 1890 р. Франко і Павлик організували Русько-українську радикальну партію; балотувався до австрійського парламенту та галицького сейму).

• Видавець (альманахи «Дзвін» і «Молот», журнали «Житє і слово», «Світ», «Літературно-науковий вісник»).

• Публіцист.

• Філософ.

Учитель:

Люди такого масштабу діяльності, як І. Франко, репрезентують не лише свій народ, свою епоху, а й цілу світову культуру.

Існує окрема наукова дисципліна, ім’я якій - франкознавство. Її фундатором був академік Михайло Возняк (1881-1954), який вперше вжив цей термін («франкознавство») ще в 1925 р. (газета «Діло» від 31 травня).

Підготовлений учнями проект «Іван Франко: велегранність таланту» свідчить, що жодна із сфер духовної діяльності українства (та й не тільки) другої половини XIX - поч. XX ст. не обійшлася без його участі. Учені - франкознавці нашого часу говорять навіть про цілу універсальну систему поглядів, що сформувались десь на попередньому зламі віків, - франкізм. І жодному сумніву це твердження не підлягає.

У 2001 році видавництво «Каменяр» видало том праць Івана Франка «Мозаїка», які не ввійшли до 50-томного зібрання. Передмову написала Зіновія Франко, внучка Івана Яковича.

Зрозуміло, що до цього тому не могли увійти «Апокрифи і легенди» - 5-томний опус, якому рівного немає, принаймні, у слов’янському світі; шестикнижжя «Галицько-руські народні приповідки». Який колосальний скарб!

Необхідно, щоб усі, хто вивчає твори Франка, керувалися словами Ґете: Хто хоче зрозуміти поета, мусить іти в його край…

Заключне слово учителя:

Відзначено 160-літній ювілей Івана Франка. Ґрунтовне, глибоке вивчення творів геніального Каменяра на уроках літератури - це наше з вами пошанування геніального земляка.

Іван Франко - не минуле. Він - сучасність і майбутнє. Нам усім Франко потрібен не плакатний, не шаблонний, не «популярний» у банальному розумінні цього слова, а живий і цікавий, несподіваний і глибокий своєю мудрістю і мистецькими переживаннями.

Здається, життя таке коротке. А скільки встиг зробити за цей час Іван Франко! Велич нашого земляка, галичанина, надзвичайна! Свідченням цього є факт, що Всесвітня Рада Миру 9 квітня 1956 року в Стокгольмі ухвалила відзначити цей рік (а тоді виповнювалося 100 років від дня народження Франка) у всіх країнах світу.

У 1986р. у Львові був проведений Міжнародний симпозіум під назвою «Іван Франко і світова культура».

Про великого митця влучно сказав Д. Павличко: «Титанічна діяльність Франка відбила національні воління розірваної між імперіями Романових і Габсбургів української землі… Шевченко народив, а Франко виховав українську націю».

Франко був таким каменярем, що довгі роки лупав скалу байдужості, тим ковалем, що клепав серця, був тим провідником, що вів до волі, до щасливого майбутнього.

Звучить пісня «Не пора, не пора» на слова Івана Франка

Назар:

Я бачив дивний сон. Немов передо мною

Безмірна, та пуста, і дика площина,

І я,прикований ланцем залізним, стою

Під височенною гранітною скалою,

А далі тисячі таких самих, як я.

Катя:

У кождого в руках тяжкий залізний молот,

І голос сильний нам згори, як грім, гримить:

«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить.»

Лєра:

І всі ми, як один, підняли вгору руки,

І тисяч молотів о камінь загуло,

І в тисячні боки розприскалися штуки

Та відривки скали; ми з силою розпуки

Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Самошин:

І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,

Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,

Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,

Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди,

Як наші кості тут під нею зогниють.

Фридрих:

Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,

І серце рвалося, і груди жаль стискав;

Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,

Ані прокляття нас не відтягли від діла,

І молота ніхто із рук не випускав.

Балашова:

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті

Святою думкою, а молоти в руках.

Нехай прокляті ми і світом позабуті!

Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,

І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

Приймак:

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,

Що кров'ю власною і власними кістками

Твердий змуруємо гостинець і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ.

Франко жив і творив, випереджуючи час. Велика філософія життя, розгорнена у творах Франка до кінця ще не збагненна. Як актуально і сьогодні звучать слова Каменяра!

Домашнє завдання:

Дорогі діти! Сьогодні ви познайомилися з Франком не тільки як велетом поезії, прози, перекладу, а й як зі звичайною людиною, яка любить свою родину, опікується вихованням дітей, має багато друзів, і найбільшим його щастям була його дружина Ольга, яка створювала йому затишок та настрій до написання літературних шедеврів. Одним із таких шедеврів є сімейна книга рецептів Франкова кухня. Саме в ній ви зможете знайти рецепт іменинного пирога, який знаменує традиції родини.

Якщо ви бажаєте започаткувати такі традиції у себе, випечіть пиріг разом з батьками. Смачного вам.

Написати лист Франкові від сучасників, прочитати І – VІІ р. повісті «Захар Беркут».

ІМЕНИННИЙ ПИРІГ ФРАНКА

Склад: 1 пакетик сухих дріжджів, 1 ложка цукру, 1/2 ложечки соли, 1/2 горнятка молока, 2 горнятка молока, 2 ф. муки, 2-4 яйця, 1/2 горнятка топленого масла.

Для начинки: 1 фунт (1 фунт = 0,45359237 кг.) свинини, 1 цибуля, 1 ложка масла, 2 твердо зварені яйця, 1 сире яйце.

Приготування. Розчинити пакетик сухих дріжджів у півсклянці теплого молока, всипавши туди півложечки соли і ложечку цукру. Коли підійде в теплі, вилляти це в теплу миску, додати ще дві склянки молока і дві склянки муки, розмішати і накривши стирочкою, нехай сходить яку годину. Коли зійде, додати 2 до 4 яйця (коли пиріг солодкий, треба додати ще дві ложки цукру), решту муки і місити. Коли почне відставати від руки, додати півгорнятка топленого масла і знов вимісити. Поставити в тепле місце, нехай підростає з годину. Тісто повинно бути пухке, не густе, бо інакше пиріг буде забитий. Коли тісто підросло, поділити його на три частини (третя трохи менша, на прикрасу). Помастити бляху. Розтачати одну частину і вмістити її зручно у блясі. На неї наложити начинку. Потім розтачати другу частину і прикрити нею начинку.

Із третьої частини розтачати тонкі валочки, із яких виплести край пирога і виписати ім’я іменинника. Пиріг у блясі лишити ще на півгодини, накривши його. Коли підросте, помастити розколоченим яйцем і поставити на 180˚С та пекти годину. По 3/4 год. можна підсунути на 200 С˚, щоб пиріг гарно зарум’янився.